Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відмовлятися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відмовлятися
Берлін: Українське слово, 1924

Відмовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відмо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я одмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. I. 21. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі оддивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.