Словарь української мови (1924)/відмока

by Борис Грінченко

◀ відмогтися

Словарь української мови Борис Грінченко В відмока

відмокати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відмо́ка, ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. Кролев. у. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.