Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/віднога

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
віднога
Берлін: Українське слово, 1924

Відно́га, ги, ж. 1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город…, а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57. 2) Рукавъ рѣки. Желех. 3) Отрогъ горы. Желех.