Словарь української мови (1924)/відносити
| ◀ відножина | Словарь української мови В відносити |
відняти ▶ |
|
Відно́сити, шу, сиш, сов. в. відне́сти́, су́, се́ш, гл. Относить, отнести. Звелів царь віднести дітей у церкву на ніч. Чуб. Я приносив, а відносити тобі вже черга. Чуб.