Словарь української мови (1924)/відпарювати

by Борис Грінченко

◀ відпарь

Словарь української мови Борис Грінченко В відпарювати

відпасати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпа́рювати, рюю, єш, сов. в. відпа́рити, рю, риш, гл. 1) Распаривать, распарить. Тепер одпарь лозину та й гни її. 2) Только сов. в. Высѣчь, побить.