Словарь української мови (1924)/відплата

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відплата
Берлін: Українське слово, 1924

Відпла́та, ти, ж. 1) Отплата, вознагражденіе. А ще ж бо я отцю, неньці одплати не дав. Чуб. V. 1016. Я люблю тебе, дівчино, як дитину мати, не бажаю за кохання любої відплати. К. Досв. 61. 2) Возмездіе, воздаяніе, отмщеніе.