Словарь української мови (1924)/відпоминати

by Борис Грінченко

◀ відполоскати

Словарь української мови Борис Грінченко В відпоминати

відпорина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відпомина́ти, на́ю, єш, гл. Помянуть (церковнымъ поминовеніемъ). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. I. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.