Словарь української мови (1924)/відпірчити
| ◀ відпірка | Словарь української мови В відпірчити |
відпічнути ▶ |
|
Відпі́рчити, чу, чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. I. 72.
| ◀ відпірка | Словарь української мови Борис Грінченко В відпірчити |
відпічнути ▶ |
|
Словарь української мови — В
відпірчити
Борис Грінченко
1924
Відпі́рчити, чу, чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. I. 72.