Словарь української мови (1924)/відскакувати
| ◀ відсіч | Словарь української мови В відскакувати |
відскіпатися ▶ |
|
Відска́кувати, кую, єш, сов. в. відско́чити, чу, чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. I. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде? Я хочу одскочити ниток купити. Черниг. у. 3) Відско́чити від сло́ва. Не исполнить даннаго слова, не сдержать обѣщанія. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.