Словарь української мови (1924)/відстоювати
| ◀ відсторь | Словарь української мови В відстоювати |
відстраждати ▶ |
|
Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, ї́ш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.