Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відсікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відсікати
Берлін: Українське слово, 1924

Відсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відсі́кти, січу́, че́ш, гл. Отсѣкать, отсѣчь. Ангел махнув та й відсік праве крило Сатанаілу. Чуб. I. 35.