Словарь української мови (1924)/відтручати
| ◀ відтруть | Словарь української мови В відтручати |
відтручення ▶ |
|
Відтруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відтру́тити, тру́чу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.