Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відтручати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відтручати
Берлін: Українське слово, 1924

Відтруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відтру́тити, тру́чу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.