Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відтягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відтягати
Берлін: Українське слово, 1924

Відтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. відтягти́, гну́, неш, гл. 1) Оттаскивать, оттащить, отволочь. 2) Оттягивать, оттянуть, отвлекать, отвлечь. 3) Гла́су не відтя́гне. Не въ силахъ отвести голосъ, заговорить. Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Новомоск. у.