Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відхід

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відхід
Берлін: Українське слово, 1924

Відхі́д, хо́ду, м. 1) Отходъ, выходъ. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак на вгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збіраючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. III. 490. 2) Расходъ; убыль. Шкури з дохлих овець брали усі в економію, а як одходу (дохлих овець) було багато, то часть зоставляли на хуторі. Павлогр. у. (Залюбовск).