Словарь української мови (1924)/відчай
| ◀ відцуруватися | Словарь української мови В відчай |
відчалити ▶ |
|
Відча́й, ча́ю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пусти́ти на одча̀й бо́жий, — на одча́й душі́. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.