Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відіймати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відіймати
Берлін: Українське слово, 1924

Відійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відійня́ти, йму́, меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. III. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.