Словарь української мови (1924)/відімчати

by Борис Грінченко

◀ відімстити

Словарь української мови Борис Грінченко В відімчати

відімщати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відімча́ти, чу́, чи́ш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було которий возом.... харчі там і барило. Сим. 222.