Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вінчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вінчати
Берлін: Українське слово, 1924

Вінча́ти, ча́ю, єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005.