Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вірити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вірити
Берлін: Українське слово, 1924

Ві́рити, рю, риш, гл. 1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309. 2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.