Словарь української мови (1924)/вірник
| ◀ вірний | Словарь української мови В вірник |
вірність ▶ |
|
Вірник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. „Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ ві́рника изъ жидовъ“. О. 1862. IX. 43.
| ◀ вірний | Словарь української мови Борис Грінченко В вірник |
вірність ▶ |
|
Словарь української мови — В
вірник
Борис Грінченко
1924
Вірник, ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. „Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ ві́рника изъ жидовъ“. О. 1862. IX. 43.