Словарь української мови (1924)/гадючий

by Борис Грінченко

◀ гадюченя

Словарь української мови Борис Грінченко Г гадючий

гадючин ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гадю́чий, а, е. 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. Гадю́че ко́дло. Змѣиное гнѣздо. 2) Гадю́ча мо́рква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. I. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.