Словарь української мови (1924)/гайний
| ◀ гайнарь | Словарь української мови Г гайний |
гайник ▶ |
|
Га́йний, а, е. 1) Мѣшкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гаєвий. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.
| ◀ гайнарь | Словарь української мови Борис Грінченко Г гайний |
гайник ▶ |
|
Словарь української мови — Г
гайний
Борис Грінченко
1924
Га́йний, а, е. 1) Мѣшкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гаєвий. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.