Словарь української мови (1924)/гайно
| ◀ гайнів | Словарь української мови Г гайно |
гайнування ▶ |
|
Га́йно, нар. Мѣшкотно, медленно.
Гайно́, на́, с. 1) Навозъ, испражненія. Ном. № 7916; № 6572. 2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49. 3) Медвѣжья берлога. Шух. I. 22. 4) Безпорядокъ. Гайно́м стоя́ти. Быть въ безпорядкѣ. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.