Словарь української мови (1924)/гала

by Борис Грінченко

◀ гал

Словарь української мови Борис Грінченко Г гала

галабурда ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гала́, меж. 1) = Гиля. Дробу, дробу, дробушечки, наївшися петрушечки, наївшися лободи, гала, гала до води. Чуб. III. 88. 2) Піти́ гала́ світа. = Світ за очі піти́. См. Світ. Щоб ти пішов круга́ світа та гала́ світа. Ном. № 3677. Забіжи галасвіта. Чуб. VII. 575. 3) Припѣвъ. Ой чук та гала, а я в церкві була. Чуб. V. 1166.