Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/галабурдити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
галабурдити
Берлін: Українське слово, 1924

Галабу́рдити, джу, диш, гл. Дебоширствовать, производить безпорядокъ. Волынск.