Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/галанці

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
галанці
Берлін: Українське слово, 1924

Галанці́, ці́в, м. мн. Узкіе брюки. У німецьких галанцях. Стор. I. 111. Носили латані галанці. Котл. Ен. IV. 14.