Словарь української мови (1924)/галювати

by Борис Грінченко

◀ галювання

Словарь української мови Борис Грінченко Г галювати

галябарда ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Галюва́ти, лю́ю, єш, гл. 1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. III. 239. 3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?