Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гамуз

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гамуз
Берлін: Українське слово, 1924

Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить въ дребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 3) Га́музом. Все вмѣстѣ, сполна. Забрав га́музом, нічого не оставив. Екатериносл. г. Ну, я скажу га́музом ціну за всю роботу. Лубен. у.