Словарь української мови (1924)/ганьба

by Борис Грінченко

◀ ганчіряччя

Словарь української мови Борис Грінченко Г ганьба

ганьбити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ганьба́, би́, ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарку вип'є. Лебед. Ганьбу́ да́ти — кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.