Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гарапник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гарапник
Берлін: Українське слово, 1924

Гара́пник, ка, м. Плеть, арапникъ. Рудч. Ск. II. 183. Шух. I. 292. Гарапник тройчатий. Г. Арт. (О. 1861. III. 105).