Словарь української мови (1924)/гарбачій
| ◀ гарбати | Словарь української мови Г гарбачій |
гарбичка ▶ |
|
Гарбачі́й, чія, м. Рабочій изъ артели пастуховъ овецъ, завѣдывающій гарбо́ю съ припасами, — исполняющій обязанности эконома и повара. О. 1862. V. Кух. 37.