Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гардувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гардувати
Берлін: Українське слово, 1924

Гардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчикомъ. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.