Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гармидер

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гармидер
Берлін: Українське слово, 1924

Гарми́дер, ру, м. Шумъ, крикъ, тревога, безпорядокъ, смятеніе. Гармидер, галас, гам у гаї. Шевч. 334. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. III. 103).