Словарь української мови (1924)/гаснути
| ◀ гасниця | Словарь української мови Г гаснути |
гаспед ▶ |
|
I. Га́снути, ну, неш, гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сияє і тихо гасне.... День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224.
II. Гасну́ти, ну́, неш, гл. однокр. в. отъ гаса́ти.