Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гаїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гаїти
Берлін: Українське слово, 1924

Га́їти, ся, гаю, ся, єш, ся, гл. 1) = Гаяти, ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. I. 125. 2) Гаїти. Занимать попусту мѣсто. Вх. Зн. 9.