Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гвинт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гвинт
Берлін: Українське слово, 1924

Гви́нт, та, м. = Шруб. Ум. Гви́нтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика. Грин. II. 206.