Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/герун

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
герун
Берлін: Українське слово, 1924

Геру́н, на́, м. 1) Волъ съ короткими тупыми рогами. Лохв. у. 2) Кувшинъ съ отбитымъ верхомъ. Лохв. у.