Словарь української мови (1924)/гиря

by Борис Грінченко

◀ гирюватий

Словарь української мови Борис Грінченко Г гиря

гирявий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ги́ря, рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. 5. 2) Гиря. Ум. Ги́ронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. III. 683.