Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гичка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гичка
Берлін: Українське слово, 1924

Ги́чка, ки, ж. 1) Листва на огородныхъ растеніяхъ, ботва. Цибулина гичка. Гн. II. 101. 2) Бумажная или шерстяная нитка навязываемая на руку, какъ симпатическое средство отъ ревматизма. Харьк. 3) Качанъ кукурузы безъ зеренъ. Угор. 4) Верхняя часть завязаннаго мѣшка выше перевязи. 5) Иронич.: волосы. Ухопив його за гичку. Ум. Ги́чечка.