Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/глина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
глина
Берлін: Українське слово, 1924

Гли́на, ни, ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. Ум. Гли́нка.