Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/глузливий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
глузливий
Берлін: Українське слово, 1924

Глузли́вий, а, е. Насмѣшливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тілько дуже жвава, жартлива й глузлива. Котл. МЧ. 471.