Словарь української мови (1924)/гнучий
| ◀ гнутися | Словарь української мови Г гнучий |
гнучкий ▶ |
|
Гну́чий, а, е, гнучки́й, а́, е́. Эластичный, гибкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен. VI. 53. Як тополя серед поля гнучка та висока. Шевч. 20. І станом гнучим, і красою пренепорочно молодою старії очі веселю. Шевч. 425. Гли́на гнучка́. Глина годная для лѣпки, достаточно приготовленная для этого. Вас. 177; Шух. I. 260.