Словарь української мови (1924)/гнів
| ◀ гнихіть | Словарь української мови Г гнів |
гніванка ▶ |
|
Гні́в, ва́, м. Гнѣвъ. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. Не у гнів твоі́й жі́нці. Не во гнѣвъ будь сказано твоей женѣ. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва́! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. I. 33.