Словарь української мови (1924)/гнівно

by Борис Грінченко

◀ гнівничка

Словарь української мови Борис Грінченко Г гнівно

гнідан ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гнівно, нар. 1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно глянув на його. 2) Обидно, непріятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. Ум. Гнівне́нько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. III. 551.