Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/говіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
говіти
Берлін: Українське слово, 1924

Гові́ти, ві́ю, єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131.