Словарь української мови (1924)/годящий
| ◀ годяний | Словарь української мови Г годящий |
гоже ▶ |
|
Годя́щий, а, е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. Ном. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. I. 122. А тут ще недостатки.... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. I. 52. Округ хутора — годящий вал. К. ЧР. 5. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля. О. 1862. III. Кулишъ 22.