Словарь української мови (1924)/голиш

by Борис Грінченко

◀ голиця

Словарь української мови Борис Грінченко Г голиш

голівка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Голи́ш, ша́, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. I. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.