Словарь української мови (1924)/голо

by Борис Грінченко

◀ голка

Словарь української мови Борис Грінченко Г голо

голобельний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Го́ло, нар. 1) Голо, обнажено. 2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178. 3) Гро́шей голо́. Нѣтъ денегъ. Хоч грошей, каже, і голо́, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119.