Словарь української мови (1924)/головка
| ◀ головічка | Словарь української мови Г головка |
головкате письмо ▶ |
|
Голо́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ голова. 2) Кочень капусты. Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капуста приймалась і в головки складалась. Ном. № 261. 3) Маковка. Баба головки з маку позрізувала. Рудч. Ск. I. 53. 4) Шляпка гвоздя, винта, шворня. Рудч. Чп. 250. 5) Часть полоза у саней, загибающаяся къ верху. Сумск. у. 6) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179. МУЕ. I. 57. (Черниг.). 7) Пачка, пучекъ очищеннаго и приготовленнаго для тканія сита волоса изъ конскаго хвоста. Вас. 152. 8) Особый родъ орнамента при украшеніи гуцульскихъ издѣлій. Шух. I. 281. 9) мн. Девятая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой стінка. КС. 1887. VI. 463. 10) — ме́ртва. Пт. Parus caudatus, долгохвостикъ, хвостовый ремезъ. Вх. Пч. II. 13. 11) = Голова святоянська. Чуб. III. 193.