Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/голопузий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
голопузий
Берлін: Українське слово, 1924

Голопу́зий, а, е. Съ голымъ животомъ. 2) Въ иносказательномъ значеніи: бѣдный, ободранный, несчастный. Голопузі ви пуцьверинки, а не козаки. Стор. МПр. 144.